Завідувач

Кураш Інга Сергіївна

Сторінка музкерівника
Сторінка методиста
Сторінка медичної сестри
Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Наші групи | Старша група №1 | Гра як джерело розвитку дошкільників (доповідь)
Гра як джерело розвитку дошкільників (доповідь)

Гра як джерело розвитку дошкільників  (доповідь)

Підготувала вихователь Дворічанського ДНЗ (ясла-садок) №1 «Колосок»   Тріщова Тетяна Миколаївна

Для дошкільників гра – це і навчання, і праця, і спосіб пізнання навколишнього світу та суспільних взаємин, і іще багато іншого. Максимально розкритися, проявити творчість, самостійність, здатність до самоорганізації й організації рольових взаємин з однолітками дитині дає змогу лише самодіяльно сюжетно – рольова гра.

Тож дорослий має навчитися правильно, не помітно для дітей і не нав’язливо регулювати таку гру.

Головна мета цієї публікації – обгрунтовано представити найважливіші концептуальні положення щодо гри, які відомі педагогам дошкільної освіти, але загубилися, на наш погляд у освітній практиці. Ідеться про такі положення:

Сюжетно – рольова гра дитини дошкільного віку є ключовою й провідною діяльністю в житті дитини ;

Сюжетно – рольова гра має набути найвищого розквіту у період молодшого дошкільного віку;

Становлення сюжетно – рольової гри нерозривно пов’язане зі ставленням різних форм спілкування дитини з дорослими та однолітками.

Перше, добре відоме положення, віддзеркалює твердження про не замінний вплив творчої гри на психічний, соціальний духовно моральній – розвиток дитини. Прийняття цього положення як без заперечного присутні у свідомості педагогів і виявляється у використання ними ігрової діяльності для розв’язання різних освітніх завдань. Але виникає запитання: «Як часто педагоги спостерігають у реальному житті самодіяльно творчу сюжетно – рольову гру дітей ?».

Розуміння педагогами таких двох аспектів, як важливість молодшого дошкільного віку для розвитку самодіяльної гри та не розривний зв'язок ігрової діяльності зі становленням форм спілкування дитини з дорослими та однолітками, демонструє їхню психологічну грамотність щодо закономірностей звукового розвитку дитини.

Збагачення функціонально адекватних дій із предметами та комунікативної взаємодії із соціальним оточенням має бути в центрі уваги та професійної відповідальності дорослого перед дитиною четвертого та п’ятого років життя. Педагогу важливо зрозуміти, яке значення мають для сюжетно – рольової гри дитини ігри – забави, дидактичні ігри з лялькою, рухливі ігри, будівельно – конструкційні ігри з природним матеріалом та всі інші види ігор. А ще – як досвід будь-якої ігрової діяльності збагачує сюжети самодіяльних творчих ігор дітей, розвиває в дошкільників уміння: створювати простір ігрової діяльності; брати на себе роль та поєднувати уявні й реальні рольові дії; налагоджувати процес спільної діяльності; отримувати радість і задоволення від змістовної особистої активності.

Наголосимо й на тому, що становлення сюжетно – рольової гри в молодшому дошкільному віці нерозривно пов’язане з процесом розвитку нових форм спілкування, таких як:

Емоційно – особистісне

Предметно – ситуативне.

Підтримання всіх емоційно насичених та предметно – ділових форм контакту дитини з однолітками збагачує її комунікативні функції та дії у структурі творчої гри.

Увага до становлення сюжетно – рольової самодіяльної творчої гри у молодших дошкільників обґрунтована важливістю цього періоду як сенситивного для засвоєння різних форм партнерської взаємодії з однолітками. Саме не регламентованому дорослому, колективному, творчому виді діяльності – сюжетно – рольовій грі – перебувають усі майбутні психологічні досягнення старшого дошкільника. До того ж сам процес становлення провідного виду діяльності залежить від успішного засвоєння дитиною норм соціальної поведінки. Адже в сюжетно – рольовій грі дітей моделюються та закріплюються різні, але пов’язані між собою взаємини дитини – ігрові та реальні, які узгоджуються змістом сюжету гри та логікою ігрових ролей.

Описані аспекти актуалізують психологічні знання дорослих як по вікові психологічні особливості розвитку дітей, так і про методичні особливості організації та керівництва грою дитини для розв’язання різних освітніх завдань. Знання з вікової та педагогічної психології мають стати підґрунтям вибору вихователем реальних кваліфікованих дій щодо забезпечення відповідальної підтримки дитячої самодіяльної гри.

Зазначимо, що ігри умовно  розподіляють на класи, види, підвиди.

Кожен дослідник класифікує ігри по своєму – залежно від мети свого аналізу.

Ми спираємось на дослідження, у яких основним критерієм визначення різновиду гри є розуміння ініціативи гравців як особистісного прояву. Так , класифікація, запропонована доктором психологічних наук Світланою Новосьоловою, передбачає три класи ігор, які відбуваються:

З ініціативи дитини або групи дітей;

З ініціативи дорослого для навчання дитини або для розваг;

З історичної ініціативи етносу.

Кожен клас ігор розподіляється на види, які, своєю чергою, мають підвиди. У підвиди ігри об’єднують залежно від їх тематики. Так, самодіяльні сюжетні ігри виникають з ініціативи дітей і поділяються на чотири підвиди:

Сюжетно – відображувані;

Сюжетно – рольові;

Режисерські;

Театральні.

Сюжетно – відображувані ігри виникають на другому році життя. Поступово їх змінюють режисерські, сюжетно – рольові та театральні.

Отже, з огляду на не вичерпний потенціал творчих самодіяльних сюжетних ігор для становлення та розвитку особистості дитини, спробуємо стати однодумцями у реалізації можливостей таких ігор для дітей молодшого дошкільного віку.  

Переглядів: 119
Дата публікації: 09:30 12.12.2017
Версія для слабо- зорих