Завідувач

Кураш Інга Сергіївна

Сторінка музкерівника
Сторінка методиста
Корисні посилання
Спонсорська допомога
Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Наші групи | Старша група №1 | Дитячі ігри очима дорослих(доповідь)
Дитячі ігри очима дорослих(доповідь)

Дитячі ігри очима дорослих (доповідь)

 Підготувала вихователь Дворічанського ДНЗ (ясла-садок) №1 «Колосок»  Тріщова Тетяна Миколаївна

Позаяк провідною діяльністю в дошкільному закладі є ігрова, педагог має стати взірцем для дітей у вмінні домовлятися й вибудовувати дружні взаємини з іншими гравцями, діяти у грі відповідно до правил і моральних норм. Та чи всі вихователі готові до активної участі в ігровій діяльності дітей? Чи вміють вони цікаво, грамотно й компетентно організовувати ігрове середовище і, власне, саму гру. Ми провели серед вихователів анкетування на цю тему. Результати дослідження спонукають до певних роздумів і висновків, а відтак – дієвих кроків у подальшому професійному навчанні педагогів – «дошкільникі».

Більшість вихователів під час спілкування правильно зазначили, що гра – це провідний вид діяльності дітей, у якій вони пізнають світ і відображають своє бачення навколишньої дійсності, відчуття. У грі діти проявляють свої вміння і здібності: комунікативні, будівельно-конструкційні, трудові, тощо.

Під час обговорення з педагогами особливостей трактування поняття «гра», що подане у тлумачному словнику, ми звертали їхню увагу також на характерні ознаки гри, які окреслює кандидат педагогічних наук Тамара Помінанська:

загальні для будь-якої соціальної діяльності – цілеспрямованість усвідомленість, активна участь;

специфічні – свобода й самостійність, самоорганізація, наявність творчої основи, емоційна насиченість – зумовлює почуття радості й задоволення.

У анкеті ми також поцікавилися в педагогів, із чим вони пов’язують успіх перебігу ігрової діяльності вихованців. Респонденти відповіли, що це, передусім:

помітний інтерес дітей до гри;

позитивний емоційний стан;

активна участь дітей у грі;

уміння домовлятися між собою.

Нажаль, більшість сучасних вихователів досі вважає, що основні знання, уміння й навички, необхідні дошкільнику, слід формувати на заняттях, а ігри лише допомагають заповнити «паузи» між навчальними блоками. І прикро, що лише близько 30% опитаних нами педагогів стурбовані тим, що дітям не завжди вистачає часу в режимі дня на задоволення своїх ігрових потреб. Бо ж, як відомо, згідно з навчальним планом заняттям відведено більшість часу, зокрема в першій половині дня.

Залишається друга половина дня, коли педагоги мають створювати умови для самостійної діяльності вихованців, зокрема ігрової та художньої.

У одному із питань анкети ми попросили вихователів знайти 5 позитивних результатів і 5 помилок у реалізації самостійної художньої діяльності дітей (далі - СХД) у дошкільному закладі. З – поміж позитивів було названо те, що нині в більшості дитячих садків:

сформовано широкий і різноманітний предметно-ігровий простір;

створено сприятливі умови для самовираження дітей, розвитку їхніх творчих здібностей, уяви й фантазії; виховання самостійності й водночас почуття колективізму;

наявне необхідне обладнання та дидактичні матеріали, зокрема ілюстративні посібники.

Водночас педагоги зазначають, що з огляду на низку об’єктивних і суб’єктивних причин у розгортанні СХД майже відсутній принцип свободи й самостійності. Вони пояснюють це тим, що діти:

не вміють використовувати ігровий простір;

не бажають займатися колективною творчістю;

віддають перевагу здебільшого будівельно-конструкційним іграм;

готові займатися лише одним видом діяльності;

не мають сформованої звички в потреба доводити розпочату справу до кінця;

не уміють розповідати про власну діяльність.

Своєю чергою педагоги:

не готові –

приймати кожну дитину такою, яка вона є;

шукати й знаходити позитивне в її роботі;

заохочувати до успіху;

не мають сформованої звички-

допомагати лише тоді, коли діти самі просять допомоги;

не контролювати їхню діяльність, не заважати, не нав’язувати власне бачення.

Загаданий принцип свободи й самостійності не спрацьовує і в організації сюжетно-рольових ігор дошкільників. Такого висновку ми дійшли після аналізування відповідей педагогів на запитання, у якому запропонували їм оцінити якість сюжетно-рольової гри в дошкільному навчальному закладі. Респонденти визнали, що зазвичай усі сюжетно-рольові ігри зводяться до примітиву. Рівень відтворення дітьми наявних у них соціальних знань низький, сюжети бідні, одноманітні. Діти не проявляють творчість, не володіють культурою спілкування, тощо.

Серед проблем у забезпеченні умов для розгортання сюжетно-рольової гри респонденти називали такі:

недооцінювання підготовчого етапу гри, завданнями якого є використання ілюстративного матеріалу, дидактичних ігор, спостережень і бесід, розв’язання проблемних ситуації і відповідних тем;

одноманітність ігрового обладнання;

нехтування допомоги з боку батьків, недостатній інтерес до традицій кожної з родин, життєвого досвіду дітей, тоді як ці знання дали би змогу урізноманітнити й збагатити сюжети ігор;

відсутність мудрого керівництва грою з боку вихователів, їхня неготовність стати активним учасником спільної з дітьми гри;

безсистемність підготовки, організації і проведення сюжетно-рольової гри.

Учасники опитування переконані, що ефективними способами розв’язання цих проблем можуть бути:

розширення знань вихователів про етапи підготовки й розгортання сюжетно-рольової гри;

дотримання принципу поступового ускладнення й насичення тематичних сюжетів;

добирання близької дитині і наявному в неї досвіду тематики ігор;

долучення самого вихователя до активної участі у грі на перших її етапах;

опосередковане залучення батьків до збагачення змісту сюжетної діяльності дітей.

Переглядів: 91
Дата публікації: 09:30 22.02.2018
Версія для слабо- зорих