Дитячі ігри очима дорослих(доповідь)
Дитячі ігри очима дорослих (доповідь)
Підготувала вихователь Дворічанського ДНЗ (ясла-садок) №1 «Колосок» Тріщова Тетяна Миколаївна
Позаяк провідною діяльністю в дошкільному закладі є ігрова, педагог має стати взірцем для дітей у вмінні домовлятися й вибудовувати дружні взаємини з іншими гравцями, діяти у грі відповідно до правил і моральних норм. Та чи всі вихователі готові до активної участі в ігровій діяльності дітей? Чи вміють вони цікаво, грамотно й компетентно організовувати ігрове середовище і, власне, саму гру. Ми провели серед вихователів анкетування на цю тему. Результати дослідження спонукають до певних роздумів і висновків, а відтак – дієвих кроків у подальшому професійному навчанні педагогів – «дошкільникі».
Більшість вихователів під час спілкування правильно зазначили, що гра – це провідний вид діяльності дітей, у якій вони пізнають світ і відображають своє бачення навколишньої дійсності, відчуття. У грі діти проявляють свої вміння і здібності: комунікативні, будівельно-конструкційні, трудові, тощо.
Під час обговорення з педагогами особливостей трактування поняття «гра», що подане у тлумачному словнику, ми звертали їхню увагу також на характерні ознаки гри, які окреслює кандидат педагогічних наук Тамара Помінанська:
загальні для будь-якої соціальної діяльності – цілеспрямованість усвідомленість, активна участь;
специфічні – свобода й самостійність, самоорганізація, наявність творчої основи, емоційна насиченість – зумовлює почуття радості й задоволення.
У анкеті ми також поцікавилися в педагогів, із чим вони пов’язують успіх перебігу ігрової діяльності вихованців. Респонденти відповіли, що це, передусім:
помітний інтерес дітей до гри;
позитивний емоційний стан;
активна участь дітей у грі;
уміння домовлятися між собою.
Нажаль, більшість сучасних вихователів досі вважає, що основні знання, уміння й навички, необхідні дошкільнику, слід формувати на заняттях, а ігри лише допомагають заповнити «паузи» між навчальними блоками. І прикро, що лише близько 30% опитаних нами педагогів стурбовані тим, що дітям не завжди вистачає часу в режимі дня на задоволення своїх ігрових потреб. Бо ж, як відомо, згідно з навчальним планом заняттям відведено більшість часу, зокрема в першій половині дня.
Залишається друга половина дня, коли педагоги мають створювати умови для самостійної діяльності вихованців, зокрема ігрової та художньої.
У одному із питань анкети ми попросили вихователів знайти 5 позитивних результатів і 5 помилок у реалізації самостійної художньої діяльності дітей (далі - СХД) у дошкільному закладі. З – поміж позитивів було названо те, що нині в більшості дитячих садків:
сформовано широкий і різноманітний предметно-ігровий простір;
створено сприятливі умови для самовираження дітей, розвитку їхніх творчих здібностей, уяви й фантазії; виховання самостійності й водночас почуття колективізму;
наявне необхідне обладнання та дидактичні матеріали, зокрема ілюстративні посібники.
Водночас педагоги зазначають, що з огляду на низку об’єктивних і суб’єктивних причин у розгортанні СХД майже відсутній принцип свободи й самостійності. Вони пояснюють це тим, що діти:
не вміють використовувати ігровий простір;
не бажають займатися колективною творчістю;
віддають перевагу здебільшого будівельно-конструкційним іграм;
готові займатися лише одним видом діяльності;
не мають сформованої звички в потреба доводити розпочату справу до кінця;
не уміють розповідати про власну діяльність.
Своєю чергою педагоги:
не готові –
приймати кожну дитину такою, яка вона є;
шукати й знаходити позитивне в її роботі;
заохочувати до успіху;
не мають сформованої звички-
допомагати лише тоді, коли діти самі просять допомоги;
не контролювати їхню діяльність, не заважати, не нав’язувати власне бачення.
Загаданий принцип свободи й самостійності не спрацьовує і в організації сюжетно-рольових ігор дошкільників. Такого висновку ми дійшли після аналізування відповідей педагогів на запитання, у якому запропонували їм оцінити якість сюжетно-рольової гри в дошкільному навчальному закладі. Респонденти визнали, що зазвичай усі сюжетно-рольові ігри зводяться до примітиву. Рівень відтворення дітьми наявних у них соціальних знань низький, сюжети бідні, одноманітні. Діти не проявляють творчість, не володіють культурою спілкування, тощо.
Серед проблем у забезпеченні умов для розгортання сюжетно-рольової гри респонденти називали такі:
недооцінювання підготовчого етапу гри, завданнями якого є використання ілюстративного матеріалу, дидактичних ігор, спостережень і бесід, розв’язання проблемних ситуації і відповідних тем;
одноманітність ігрового обладнання;
нехтування допомоги з боку батьків, недостатній інтерес до традицій кожної з родин, життєвого досвіду дітей, тоді як ці знання дали би змогу урізноманітнити й збагатити сюжети ігор;
відсутність мудрого керівництва грою з боку вихователів, їхня неготовність стати активним учасником спільної з дітьми гри;
безсистемність підготовки, організації і проведення сюжетно-рольової гри.
Учасники опитування переконані, що ефективними способами розв’язання цих проблем можуть бути:
розширення знань вихователів про етапи підготовки й розгортання сюжетно-рольової гри;
дотримання принципу поступового ускладнення й насичення тематичних сюжетів;
добирання близької дитині і наявному в неї досвіду тематики ігор;
долучення самого вихователя до активної участі у грі на перших її етапах;
опосередковане залучення батьків до збагачення змісту сюжетної діяльності дітей.

Переглядів: 1880
Дата публікації: 09:30 22.02.2018