Завідувач

Бєлко Тетяна Володимирівна

 

Сторінка методиста
Корисні посилання

Портал превентивної освіти 

http://autta.org.ua/

Міністерство освіти і науки України

https://mon.gov.ua/ua

Законодавство України

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/main/a#Find

ХАНО

http://edu-post-diploma.kharkov.ua/

Український центр оцінювання якості освіти

http://testportal.gov.ua/

Освітній портал ПедПреса

http://pedpresa.ua/

 

Спонсорська допомога
Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Навчальна робота вихователів | Сушильнікова Олександра Володимирівна | Спілкування дитини з однолітками як засіб соціалізації особистості
Спілкування дитини з однолітками як засіб соціалізації особистості

        Соціалізація особистості в дошкільному дитинстві – це процес становлення дитячої особистості у взаємодії із соціальним оточенням , результат входження у світ конкретних соціальних зв’язків , оволодіння досвідом людських взаємин та конструювання власного образу світу. Соціалізація дитини, тобто її входження у світ людей, починається від самого народження і проходить у певному соціальному середовищі.

            У дитячому віці величезний вплив на процес соціалізації мають батьки , однолітки, з якими він спілкується, а також дошкільний навчальний заклад. У дошкільному віці світ дитини вже не обмежується родиною. Мама й тато тепер не єдині значущі для неї люди. В процесі дорослішання вже важливішого значення набуває спілкування малюка з іншими дітьми, з його однолітками. Саме в процесі набуття досвіду спілкування малюка з іншими людьми закладаються основи моральних якостей особистості.

           Проблема розвитку соціальної компетентності та емоційної спрямованості дошкільника на довкілля та на самого себе належить дo однієї з найважливіших у дитячій психології та педагогіці. Проблемою соціалізації особистості дошкільника займалися психологи і педагоги, зокрема О. В. Запорожець, А. П. Усова, Л. В. Лідак, В. О. Сухомлинський, Н. А. Короткова, Р. Г. Жуковська, О. Ю. Яницька, Т. В. Апатова, О. М. Ростохіна, P. A. Iванкова, А. А. Рояк, Л. В. Артемова, Г. П. Щедровицький, М. Л. Лисіна, Р. С. Немов, С. Ф. Русова.

           Одним з найважливіших надбань дошкільного дитинства є прихильність до людей, уміння співпереживати. Недаремно В. О. Сухомлинський наголошував: «Ввести дитину в складний світ людських стосунків – одне з найважливіших завдань виховання».

            Майбутнє дитини значною мірою залежить від того, як малюк зуміє адаптуватися до соціального середовища.

          Колектив дослідників під керівництвом А. Г. Рузської вирізняє три форми спілкування з ровесниками у дошкільному віці , а саме: емоційно - практичне, ситуативно - ділове, позаситуативно - ділове.

          Спілкування має велике значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні розумної культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, дякуючи широким можливостям до навчання, людина набуває всіх своїх вищих пізнавальних здібностей і якостей. Через активне спілкування з розвинутими особистостями вона сама перетворюється в особистість. Психічний розвиток дитини починається із спілкування.

         Головним змістом потреби дітей у спілкуванні з ровесниками є прагнення налагодити ділову співпрацю, узгодити свої дії з партнером по діяльності . Співпраця дітей носить переважно ігровий характер та зосереджена не на результаті діяльності, а на її процесі.

        Також варто зазначити, що важливим механізмом соціалізації є ідентифікація. Діти ростуть, засвоюють все більше різноманітних норм, взаємин і форм поведінки, які властиві їх батькам, одноліткам, оточуючим людям. Дитина ідентифікує себе з ними, переймає їх погляди і життєвий досвід. Завдяки ідентифікації вона набуває різних видів статево - рольової поведінки.

        За словами С. Русової, «гра - це перша «всесвітньо» соціальна форма об’єднання дітей». В ігровому середовищі велике значення мають іграшки. Ігри впливають безпосередньо на соціальну адаптацію дітей. Завдяки грі дитина краще починає сприймати навколишній світ, вчиться спілкуватися з оточуючими, формуються комунікативні вміння й навички.

          Важливим є використання ігор , що вимагають від дітей взаємодопомоги, прояву співпереживання. Зупинимося на конкретному описі гри:

Живі ляльки

                Вихователь розбиває групи на пари. «Давайте уявимо, що ваші ляльки оживають. Вони вміють говорити,просити, бігати та інше. Уявімо, що один з вас - дитина, а інший - його лялька - дівчинка чи лялька - хлопчик. Лялька буде щось просити , а її господар - виконувати її прохання і піклуватися про неї». Дорослий пропонує навмисно помити ляльці руки, погодувати, погуляти, вкласти спати і т. д. При цьому вихователь попереджає, що господар повинен виконувати всі забаганки ляльки і не змушувати її робити того, чого вона не хоче. Коли діти зрозуміють ігрову ситуацію і захопляться нею, нехай продовжують грати самі. У наступній грі вони повинні будуть помінятися ролями.

             Після проведення таких ігор спостерігається зрушення в характері ігрової діяльності і дитячих взаємин. Завдяки досвіду, набутому в подібних іграх, для більшості дітям стали властивими товариськість, взаємодопомога, прагнення старанного виконання правил поведінки.

               Основні джерела соціалізації індивіда: сім’я, школа, преса, радіо, телебачення, система освіти. 

             До механізмів соціалізації відносяться наслідування, навіювання, соціальна фацилітація, конформність і дотримання норм.

         Нормою процесу соціалізації у дитини є об’єм знань, умінь, навичок достатній для її віку, вміння, бажання спілкуватися з дорослими та однолітками. Якщо дошкільня не ізольоване в групі однолітків, відбувається міжособистісна та статево-рольова ідентифікація особистості дитини.

              Основними причинами відхилень в соціалізації дитини, за наслідками спостережень, є егоцентризм, властивий для «єдиної» дитини в сім’ї, а іноді й егоїстична спрямованість особистості.

           Негативні соціально-психологічні наслідки для дитини несе в собі й неповна сім’я.

          Важливо, щоб дитина не спостерігала сцен агресії як в реальному оточенні, так і в теле- і відеофільмах. Обов’язковим правилом нехай стане заохочення і позитивна оцінка доброзичливих стосунків дошкільника до ровесників, здатність стримувати свій гнів.

         Отож, пам’ятаймо, що майбутнє дитини значною мірою залежить від того, як вона зуміє адаптуватися до соціального середовища і саме в дошкільному віці варто не проґавити момент більш інтенсивного процесу соціалізації особистості. 

                                                     

Переглядів: 203
Всього переглядів вкладених ресурсів: 203
Версія для слабо- зорих